Питання щодо залишення дітей 6-річного віку у дошкільному закладі
У ст. 12 Закону України «Про дошкільну освіту» зазначено, що відповідно до потреб громадян України створюються дошкільні навчальні заклади (ясла-садок) для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, де забезпечуються догляд за ними, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Нормативними документами, зокрема Державними санітарними нормами та правилами «Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я від 01.08.2013 № 678, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 9 серпня 2013 № 1370/23902, визначено, що перебувати у дошкільному навчальному закладі до 7 років можуть діти не готові до шкільного навчання за медичними або психолого-педагогічними показниками.
У п. 14.16. та у додатку 20 до Санітарних правил вказано, що визначення функціональної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у першому класі загальноосвітнього навчального закладу передує вступу до школи і проводиться шляхом проведення медико-педагогічного контролю відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти.
Діти, яким виповнилося 6 років станом на 1 вересня поточного року, за висновками медико-педагогічної комісії не готовими до навчання в школі вважаються:
1) діти, які відстають у біологічному розвитку;
2) діти, які при обстеженні не виконують тести психолого-педагогічних критеріїв;
3) діти, які перенесли протягом останнього року такі захворювання: інфекційний гепатит (окрім гепатиту А), пієлонефрит, дифузний гломерулонефрит, міокардит, менінгіт, менінгоенцефаліт, туберкульоз, ревматизм в активній фазі, захворювання крові, різні ендокринні захворювання, неврози, травматичні ураження центральної нервової системи, гострі респіраторні захворювання шість і більше разів протягом останнього року, міопію, епілепсію, екзему, нейродерміт.
Дітям, не готовим до шкільного навчання за медичними або психолого-педагогічними показниками, дається тимчасове відстрочення від вступу до школи на 1 рік.
Результати медико-біологічних контролів разом із рекомендаціями вносяться до форми 026/о «Медична карта дитини».
Вік майбутніх першокласників регламентується ст. 20 Закону України «Про загальну середню освіту» («зарахування учнів до загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється, як правило, з шести років») та висновками медико-педагогічної комісії про готовність дитини до навчання.
У жодному із законів не вказано, що причина, яка дає можливість дитині не йти до школи з 6 років, це «бажанням батьків».
Крім того, ураховуючи те, що діючими програмами навчання і виховання дітей дошкільного віку, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, не передбачено окремо підготовчі групи, ці діти залишаються знову у старших групах разом із дітьми 5-річного віку та повторно вивчають програмовий матеріал цих груп. У дитини, що психологічно готова до школи, потенціал психічного розвитку є рушійною силою в засвоєнні нових знань, її соціалізації. Гальмування цього потенціалу може призвести до втрати мотиваційної готовності до навчання в школі.
Підготовка до навчання в школі
Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, властиві школярам, а в дошкільному віці виникають поки тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, вміння керувати своєю поведінкою і своєю діяльністю, достатнім рівнем розумового розвитку і розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.
Що можна і чого не можна робити, готуючи дитину до школи?
Зовсім не слід:
- змінювати режим дня дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор;
- оцінювати все, що робить дитина так, як оцінюється діяльність учня;
- “проходити” з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру навчанням.
Необхідно:
- прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
- навчити її долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час. Вчити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.
Світогляд дитини, знання, які вона має про довкілля від найближчих його явищ і до подальших, які вона засвоїла, коли пощастило подорожувати з батьками, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, від друзів тощо:
- що знає дитина про себе (прізвище, ім`я, адресу), про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), про своє місто;
- що знає про явища природи (пори року, їх послідовність), місяці кожної пори року, їх послідовність, дні тижня, частини доби;
- що знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці – за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю-байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні й непорядні люди;
- що знає дитина про сучасну техніку, транспорт. Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, із яких звуків складаються слова, які вона промовляє. Вона має навчитися робити звуковий аналіз слів.
Правила, що допомагають батькам підготувати дитину
до життя серед однолітків у школі
Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик опублікував правила, що можуть допомогти батькам підготувати дитину до життя серед однокласників у школі. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їх допомогою готувати дитину до дорослого життя.
- Не віднімай чужого, але своє не віддавай.
- Попросили – дай, намагаються відняти – намагайся захиститися.
- Не бийся без причини.
- Кличуть грати – йди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.
- Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
- Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Два рази ні в кого нічого не проси.
- Через бали не плач, будь гордим, з учителем через бали не сперечайся і на вчителя за це не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов’язково в тебе будуть.
- Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.
- Намагайся бути акуратним.
- Частіше говори: “Давай дружити”, “Давай грати”, “Давай разом підемо додому”.
- Пам’ятай! Ти не кращий від усіх, ти не гірший від усіх! Ти – неповторний для самого себе, батьків, вчителів, друзів!
Дуже добре, якщо батьки помістять правила в кімнаті чи над робочим столом своєї дитини. Бажано наприкінці тижня звернути увагу дитини на те, які правила їй вдається виконувати, а які – ні. Можна спробувати придумати разом з дитиною свої правила.
Рекомендації для батьків майбутніх першокласників
1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.
2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.
3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).
5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).
6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).
7. Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.
8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.
9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.
10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ПО ПІДГОТОВЦІ РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА
З чого починати? Звісно з навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано, а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.
Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.
Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків.
Ось наші рекомендації:
1. «БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ» — імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).
2. «ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.
3. «УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.
4. «ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.
5. «НАНИЖУ НАМИСТЕЧКО» – нанизати на ниточку намистинки.
6. «УМІЛІРУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).
7. «ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.
Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.
Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.
